Дзвони Чорнобиля не змовкають

ДЗВОНИ ЧОРНОБИЛЯ НЕ ЗМОВКАЮТЬ

Чорнобильський вітер по душах мете,

 Чорнобильський пил на роки опадає.

Годинник життя безупинно іде…

Лиш пам'ять, лиш пам'ять усе пам’ятає…

       У житті українського народу є дата – 26 квітня, сповнена гіркого полинового болю. 30 років віддаляє український народ від цієї вікової трагедії – аварії на Чорнобильській АЕС. 30 років не загоюється лихо, що людина сама ж заподіяла собі, своїй землі.

       Цей чорний день відобразився в уроці мужності на тему «Дзвони Чорнобиля не змовкають», проведеному в 1-Б, 2 –Б, 3 –Б, 4 – Б класах КЗ «НВК Сватівська ЗОШ І ступеня – гімназія» вчителями Северіною Н.М., Солоповою Л.В., Чабан Т.С. та Скорженко Л.М.

    При створенні конспекту до цього уроку вчителі поставили таку мету: Чорнобиль – це вже історія України, тому дітей треба навчати вболівати за минуле своєї держави, сприймати її такою, яка вона є, до того ж формувати з них людину, що буде протистояти злу, насильству, несправедливості та руйнуванню навколишнього світу; розвивати в учнів потребу будувати, створювати, відроджувати заради України; виховувати почуття сприймання чужого болю як свого, загальнонародного горя – як особистого,  любові до людини, до землі, до держави;  поваги й пам’яті до трагічних сторінок України.

       Під час проведення заходу був даний аналіз історичним подіям 26 квітня 1986 року, вказаний вплив аварії ЧАЕС на навколишнє середовище, а особливо на людину; відзначено подвиг українського народу при ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

   Захід супроводжувався  показом  слайдів та відеокадрів, що висвітлюють події даної трагедії.

     Також було зазначено, що цей день змушує нас задуматися про можливі наслідки діяльності людини, про наш неоплатний борг перед тими, хто, ризикуючи власним життям, рятує світ від радіоактивної катастрофи. 

Чорнобиль - не лише велика трагедія, а й символ безмежної мужності багатьох тисяч наших співвітчизників. Та з роками притупляється гострота пережитого. Проходять нові покоління, які дедалі менше знають про цю страшну катастрофу. Тим ціннішими є свідчення безпосередніх учасників подій. Вони доходять до нас у книгах, мемуарах, дослідженнях, публікаціях журналістів, фотокореспондентів, у документальних фільмах.

   Підсумком уроку мужності  стали такі слова учнів: «Хоч минуло 30 років з того трагічного дня, наслідки Чорнобильської трагедії відчуваються сьогодні. Збільшились захворювання та смертність людей, поширились дитячі захворювання. Ми, нинішнє покоління, повинні робити все можливе, щоб зберегти своє життя і життя майбутніх поколінь: дбати про чистоту землі, насаджувати дерева, прикрашувати землю квітами, травами, не забруднювати ріки, ставки та джерела».