Цього року Україна святкує 150-річний ювілей від дня народження М.С.Грушевського, який  проголосив народження нової європейської держави – Української Народної Республіки, і першим президентом якої його обрала Центральна Рада.  «Михайло Грушевський – історик і будівничий нації» – під такою назвою для учнів 9-х класів КЗ «НВК Сватівська ЗОШ І ст.-гімназія» (вчителі Чумак О.О., Стешенко Н.М.) було проведено виховну годину до річниці з дня народження відомого українця. Визначний історик, археолог, літературознавець, соціолог, публіцист, письменник, організатор української науки, засновник Української Народної Республіки, громадсько-політичний і державний діяч – саме з його творчою спадщиною пов’язані ідеї відродження української культури і науки, історичної свідомості і національної гідності народу. В очах співвітчизників Грушевський назавжди залишиться автором монументальної «Історії України-Руси», трудівником, який практично самотужки організував неофіційну національну Академію наук у Львові. У його довгому житті були поразки і трагедії, але, разом із тим, були і визнання, здобутки, перемоги. Легенда про історика, реальну велич якого важко осягнути, продовжує жити. Дев’ятикласники під час години спілкування познайомилися з життєвим та творчим шляхом відомого державного діяча, переглянули відеофрагменти та мультимедійну презентацію про першого президента УНР. Під час складання асоціативного грона «Для мене Грушевський – це…» діти відмітили, що  любов до свого народу і до історичної істини для Грушевського завжди були вищим мірилом  і в науковій творчості, і в політичній діяльності. В Україні перевидані найголовніші його наукові праці, ім’ям видатного вченого названі вулиці, академічний інститут. Премія його імені – одна з найпрестижніших у Національній академії наук.

Учні 9-А та 9-Б класів НВК разом із класними керівниками Чумак О.О. та Стешенко Н.М. провели годину спілкування до річниці трагедії в Бабиному Яру. Після Другої світової війни назва київського яру стала символом людської трагедії. Так історично склалося, що Бабин Яр і в Україні й у світі втілює значно більше, ніж географічна назва та одна з трагічних адрес масових розстрілів. У період окупації міста фашисти з 19 вересня 1941 р. по 6 листопада 1943 р. стратили майже 200 тисяч осіб. Історія Бабиного Яру в минулому сторіччі, зокрема в часи Другої світової війни, страшна і повчальна. Десятки тисяч жертв – це реальна ціна за людську безвідповідальність і маніакальне бажання панувати над світом. Водночас, це повчальний урок для нинішнього покоління, яке має знати усю правду про одну з найбільших трагедій людства. 

 « Я хочу бути піснею…»   

Ніна Матвієнко

   У 4-Б класі КЗ « НВК Сватівська ЗОШ гімназія» розпочався цикл виховних годин на тему : «Гордість України». На цих годинах учні знайомляться з творчістю видатних  сучасних українських письменників, художників, співаків, досягненнями спортсменів, які прославляють нашу Україну та є гордістю своєї держави.

    Так, 26 вересня 2016 року виховна година на тему: « Я хочу бути піснею» була присвячена українській співачці, народній артистці України з 1985 року, Лауреату Державної премії УРСР імені Т.Г. Шевченка, Герою України Ніні Матвієнко.

   Класовод 4 –Б класу, Солопова Л.В., познайомила дітей з біографією та творчим шляхом артистки. Зокрема, вона розповіла дітям, що Ніна Матвієнко –  це унікальний співочий скарб : прекрасний голос і прекрасна душа сполучились в одній людині. Вона співає щиро, з теплотою,  ніжно, від душі! Ми, українці, пишаємося, що наша рідна країна багата на таланти!

    У репертуарі співачки переважають українські народні пісні: календарно- обрядові, побутові, ліричні, гумористичні, пісні- балади, українські пісні XVII – XVIII cторіччя. Є також і твори сучасних композиторів.

   Учні переглянули відеокліпи її пісень та з великим задоволенням заспівали  знайомі всім українцям музичні твори « Квітка – душа», «Ой, летіли дикі гуси», «Ой, роду наш красний».

   В кінці виховної години, вчитель підвела підсумок, що пісні Ніни Матвієнко – це гордість нашого народу, це інтерпретація українського духу. Цей дух ніби закодований в інтонації народної пісні, яку без відчуття генетичної цінності з українським народом не можна співати.